Кривой Рог новости
Три роки не вирішується суперечка про будівництво гранітного кар’єру на Недайводському родовищі
06.08.2011 11:14 | Бизнес

Три роки не вирішується суперечка про будівництво гранітного кар’єру на Недайводському родовищі

Вже майже три роки точаться суперечки навколо будівництва гранітного кар’єру на Недайводському родовищі, розташованому в одній з наймальовничіших місцевостей Криворізького району, яка мала стати частиною екологічної мережі заповідного фонду України. Але не лише проблеми екологічного характеру стали на заваді остаточному вирішенню даного питання. Здається, на цьому недайводському плацдармі сконцентрувалися всі протиріччя сучасного прагматичного світу, який шукає й не знаходить відповіді на дедалі все складніші виклики часу, блукаючи між невгамовними споживацькими інстинктами численних его й майже розмитими ідеалами спільного «ми», неухильним бажанням отримувати все більше благ цивілізації й не зовсім певними намірами зупинити деградацію навколишнього природного середовища і власного сумління.

З історії Недайводського родовища

Історія дослідження Недайводського родовища гранітів, навколо якого майже три останні роки киплять пристрасті, досить давня. Вперше на наявність гранітних покладів поблизу легендарного села з промовистою назвою Недайвода геологи вказали ще в 1939 році, коли Геологічним інститутом АН УРСР під керівництвом К. Бронштейна проводилися геофізичні дослідження, метою яких були пошуки західного крила Криворізької залізорудної структури. Не виявивши в цьому районі очікуваних аномалій, спричинених утворенням криворізької серії, геологи дійшли висновку, що там залягають переважно породи гранітоїдного комплексу. Але в Криворізькому басейні в основному переймалися пошуком все нових і нових джерел залізорудної сировини, тож інтересу до недайводських гранітів протягом тривалого часу не спостерігалося.

Питання розробки нових родовищ гранітів актуалізувалося в Кривбасі лише на початку 70-х, коли в будівництві досить гостро став відчуватися дефіцит щебеневої сировини. У зв’язку з цим згідно зі спільним наказом МИНГЕО та МПСМ СССР від 13 липня 1972 року та плановим завданням Міністерства геології УРСР розпочалися геологорозвідувальні роботи та обчислення запасів гранітного родовища поблизу с. Недайвода Криворізького району. Незважаючи на те, що результати геологічних досліджень були досить обнадійливі (порівняно неглибоке залягання і прекрасна збереженість гранітів, які відповідають високій якості будівельного матеріалу, а основні промислові запаси родовища оцінили приблизно в 60 млн. тонн), рішення про його розробку було прийняте далеко не відразу. Подейкують, що основним каменем спотикання при його ухваленні була проблема води. Оскільки Недайводське родовище надто щільно підходить до річки Інгулець, що забезпечує через Карачунівське водосховище питною водою частину населення Кривого Рогу, таке надто близьке сусідство майбутнього кар’єру з цією важливою водною артерією, звісно, було небажаним.

А тим часом у 1978-1980 роках дефіцит такого вкрай важливого будівельного матеріалу, як гранітний щебінь, виріс на Криворіжжі аж до 3,2 млн. метрів кубічних. З метою покриття цього дефіциту Держпланом УРСР зрештою й було заплановане будівництво нового каменедробильного заводу. І такий завод мав постати саме при Недайводському родовищі. Однак остаточне рішення щодо цього було прийняте аж у другій половині 80-х. Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 10 жовтня 1986 року «Про заходи по подальшому розвитку виробництва місцевих будівельних матеріалів» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР N 414 (414-87-п) від 16.12.87) будівництво Недайводського кар’єру було заплановане на 1989-1992 роки. Знаючи про те, якого краху зазнала радянська економіка саме в цей перехідний період, задаватися питанням, чому ці плани не здійснилися, звісно, не варто.

І ось два десятиліття по тому питання розробки Недайводського родовища знову на черзі денній.

За твердженням аналітиків, напередодні світової фінансової кризи, з якої ми ще ніяк не можемо викараскатись, в Україні спостерігався справжній будівельний бум. За даними Державного комітету статистики, в 2007 році в порівнянні з попереднім роком загальна площа збудованого житла збільшилась на 18,7%. Сумарна ж площа об’єктів комерційної нерухомості, будівництво яких розпочалося в 2007 році, більш ніж вдвоє перевищила відповідний показник 2006 року. Такі обставини не могли не сприяти привабленню іноземних інвесторів перш за все у галузі, що забезпечують будівництво матеріалами. За даними Держкомстату, обсяги іноземних інвестицій у галузі промисловості, пов’язані з виробництвом будівельних матеріалів, протягом лише 2007 року зросли в Україні майже наполовину (46,2%) в порівнянні з інвестиціями, отриманими за увесь попередній період. У 2007 році в сектор будівельних матеріалів надійшли інвестиції з 37 країн. Зокрема з 17 країн надійшло понад $ 1 млн. Найбільше коштів вклали в українські підприємства підприємці Німеччини — $ 82 млн. або 1/3 усіх інвестицій.

Одним із таких новоутворених українських підприємств, куди було вкладено досить значні іноземні інвестиції, стало ТОВ «Граніт Груп», яке й узялося за розробку Недайводського родовища гранітів, можливо, й не підозрюючи про ті непрості проблеми, які очікують його на цьому шляху.

Отже, протягом останніх трьох років, доки триває підготовка до початку розробки Недайводського родовища, про численні проблеми, пов’язані з майбутнім кар’єром, вже встигли написати мало не всі місцеві газети і навіть кілька центральних видань. Хоча, здавалося б, навіщо вже роздмухувати це полум’я, коли всі офіційні рішення на всіх рівнях відносно розробки родовища вже прийняті, ТОВ «Граніт Груп» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, а також узгодження всіх дозвільних інстанцій на виділення земельної ділянки під кар’єр і початок гірничих робіт?.

Підприємці лише розводять руками, мовляв, що ще від нас комусь треба — маємо всі необхідні документи, дозволи санітарних, природоохоронних, гірничотехнічних та інших контролюючих органів, так що закон ми не порушуємо, добросовісно відраховуємо кошти в районний бюджет за оренду землі, ще й допомогу сільській раді надаємо…

Водночас у місцевих жителів є свої інтереси й не менш переконливі аргументи проти відкриття кар’єру, і свою позицію вони мають намір відстоювати навіть у суді, домагаючись скасування неправедних, з їхньої точки зору, рішень, прийнятих владою нібито на користь грошовитих бізнесменів.

Отже, про те, чого прагнуть підприємці, які вже вклали чималі кошти в свою справу, зокрема в розробку проектів, закупівлю техніки, обладнання, а окрім цього й у благодійну допомогу, спрямовану в соціальну сферу Недайводської сільської ради, а також про те, чого хочуть мешканці навколишніх сіл, власники розташованих поблизу дачних ділянок і баз відпочинку, значна частина яких не може змиритися з тим, що поряд з їхніми домівками і дачами працюватиме гранітний кар’єр.

Недайводська сільська рада: поміж двох вогнів

Про те, якої позиції дотримуються сьогодні депутати Недайводської сільської ради, а також мешканці її населених пунктів щодо найближчих перспектив відкриття гранітного кар’єру та дробильно-сортувальної фабрики, я поцікавився у сільського голови Людмили Трюхан.

— Особисто я за те, щоб було добре всім людям, — говорить Людмила Василівна. — На даному етапі більшість депутатів підтримують ідею щодо відкриття кар’єру. До цього схиляється й більшість мешканців наших сіл. Однак питання кар’єру розділило селян на два непримиренні табори — на тих, хто «за», і тих, хто «проти», й така нездорова ситуація триває вже кілька років. Як сільський голова, я з повагою ставлюся і до тих, і до інших, але маю підтримувати ту точку зору, яку висловлює більшість нашої сільської громади. Зрештою, якщо з’ясується, що прийняття якогось рішення дійсно буде на шкоду людям, я гадаю, що більшість його не підтримає. Поки що є надія, що відкриття кар’єру все ж таки спрацює на благо селян. Не секрет, що зараз ми маємо велику фінансову скруту, тому якщо якесь потужне підприємство працюватиме на території сільської ради, матиме стабільний прибуток і допомагатиме сільській громаді у вирішенні соціальних питань, то ми, звісно, від такої допомоги не відмовимося, адже самотужки ремонтувати сьогодні дороги, мости, клуби, школу, дитячі садки ми просто не в змозі.

Окрім того, — зазначає сільський голова, — селяни неабияк зацікавлені й у робочих місцях, якими їх може забезпечити нове виробництво. Скажімо, на сьогодні ми маємо 287 непрацевлаштованих людей працездатного віку. Сьогодні ж по селах нема ніде нічого, де б можна було отримати хоч якусь роботу — радгосп розпався, ні ферм, ні техніки не залишилося. Лише деякі жінки мають можливість працювати у сільраді, амбулаторії, школі, одиниці можуть отримати роботу у фермерських господарствах, а всім іншим, особливо чоловікам, треба шукати роботодавців десь у Кривому Розі. Тож селяни переважно працюють на сусідньому Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. Тому й не дивно, що за кар’єр виступають в основному незайняті люди більш молодого віку, а проти — переважно пенсіонери.

— А що ж саме не влаштовує тих селян, які виступають проти того, щоб на території сільської ради працювало потужне видобувне підприємство?

— Люди побоюються, що внаслідок гірничих розробок буде порушено екологічний баланс і знищено природу, забруднено питну воду, що внаслідок вибухів у кар’єрі постраждають їхні старенькі будівлі тощо.

— Але ж є висновки екологічної експертизи та природоохоронних служб, на які посилається керівництво ТОВ «Граніт Груп», даючи майже стовідсоткові гарантії, що жодних критичних змін у природному середовищі в ході розробки родовища граніту не відбудеться. Чи надавалися такі висновки сільській раді, яка ухвалювала рішення щодо погодження питання про виділення земельної ділянки в оренду цьому підприємству?

— Таке рішення приймалося депутатами минулої каденції сільської ради, і на той момент, наскільки мені відомо, таких висновків ще не було. ТОВ «Граніт Груп» їх отримало пізніше, але безпосередньо сільській раді їх не надавали. Справа в тім, що виділена під гранітний кар’єр земельна ділянка знаходиться не на території власне сільської ради, а на землях резерву, які є комунальною власністю територіальної громади Криворізького району. Тож договір оренди ТОВ «Граніт Груп» укладало не з нами, а з їх розпорядником — Криворізькою райдержадміністрацією, а відтак і всі необхідні документи, в тім числі й висновки екологічної експертизи, підприємство подало в район, як того вимагає чинне законодавство. Хоча ми, безумовно, мали можливість з ними ознайомитись.

— Коли так, то чим тоді, на вашу думку, викликаний черговий сплеск невдоволення селян, який ми спостерігаємо сьогодні?

— Члени ініціативної групи, що активно виступають проти відкриття кар’єру, очевидно, думали, що будь-яка діяльність підприємства у цьому напрямку припинилася і нічого вже не буде. Але коли вони дізналися, що все вже, виявляється, готове до початку робіт, по селу знову прокотилася хвиля невдоволення.

За повернення статусу державного заказника

Збурювачем громадського спокою на селі стала ініціативна група на чолі з депутатом Недайводської сільської ради Світланою Дьяковою. Чого ж домагається ця невгамовна ініціативна група?

За словами Світлани Дьякової, яка вважає, що ключові рішення, на основі яких ТОВ «Граніт Груп» видавалися в подальшому дозвільні документи, ухвалювалися з порушеннями чинного законодавства, ініціативна група має намір їх оскаржувати в суді. Члени групи налаштовані домагатися проведення громадських слухань щодо доцільності розробки Недайводського родовища, можливих наслідків його експлуатації для навколишнього природного середовища та місцевого населення, в яких мають взяти участь керівники району, природоохоронних служб і ТОВ «Граніт Груп». Наступним кроком, на думку Світлани Дьякової, має бути проведення незалежної екологічної експертизи за участю представників від сільської громади. І лише після цього, вважає депутат сільської ради, може відбутися місцевий референдум щодо ставлення селян до відкриття кар’єру, який і дозволить їм свідомо прийняти зважене рішення, поставивши нарешті крапку в цій надто непростій і затяжній історії. Звісно, для тих, хто готовий іти до кінця саме таким надзвичайно складним шляхом, бажаним хепіендом у ній може бути лише повернення цій мальовничій території статусу державного заказника.

Не менш принципову позицію щодо необхідності збереження цього дивовижного куточка природи займає й господар однієї з сусідніх баз відпочинку, що притулилися на протилежному березі Інгульця. Головний тренер збірної команди України з кік-боксінгу, заслужений тренер України, заслужений майстер спорту Володимир Коржак опікується розташованою тут тренувальною базою Національної федерації кік-боксінгу. За його словами, протягом кожного весняно-літнього сезону на базі постійно триває тренувальний процес, в якому беруть участь спортсмени, починаючи з міських організацій і закінчуючи національною збірною. Тут проходять тренування збірних, які виступають на чемпіонатах світу та Європи. Всі тренувальні збори та змагання, заплановані на поточний рік, за словами головного тренера, проходитимуть саме на цій базі. Окрім спортсменів, на базі оздоровлюються криворізькі діти та підлітки. Скажімо, минулого року протягом сезону тут змогли відпочити близько 800 дітей.

— Якщо би ви знали, що поряд з базою відпочинку знаходиться кар’єр, ви би відправили туди на оздоровлення свою дитину? — запитує Володимир Коржак і сам же дає відповідь, що нізащо б не вдався до такого легковажного кроку. — Хоч я й не належу до недайводської ініціативної групи, — веде далі господар тренувальної бази, — але не менш активно виступаю проти того, щоб тут розроблявся гранітний кар’єр. Всіма силами протистояти цьому мене змушують п’ять факторів, які є неабияким застереженням для кожної нормальної людини. Найперше — це фактор можливого забруднення річкової води. Кар’єр відділятимуть від річки лише 100 метрів. Внаслідок вибухів у такій перемичці з часом обов’язково утворяться мікротріщини, через які річкова вода може потрапити в кар’єр. Звісно, цю воду знову відкачуватимуть у річку. Тож якщо граніт виявиться радіоактивним, наслідки уявити не важко, адже Інгулець — це одне з джерел питної води для Кривого Рогу. За проектної глибині кар’єру до ста метрів в перспективі річка взагалі може збігти в цей велетенський резервуар, і Інгульця фактично вже не буде.

Другий фактор — це несприятлива роза вітрів, внаслідок чого весь пил і бруд від вибухів більшу частину року нестиме на Лозуватку й Кривий Ріг. Що, в Кривому Розі свого бруду мало? Третій фактор — кіровоградсько-жовтоводський шлейф уранових руд, який, за припущенням фахівців, може проходити і в зоні розробки кар’єру, адже загальновідомо, що граніти — це супутники урану. Четвертий фактор — флора й фауна. Сьогодні ми маємо на цій території рідкісні червонокнижні рослини. Зараз рясно цвіте сон-трава, незабаром засріблиться ковила, які можна зустріти навіть тут у нас на базі. І все це рослинне й тваринне різноманіття може поглинути кар’єр. П’ятий фактор — це виявлені тут культурно-історичні цінності — унікальне святилище доби пізньої бронзи, лінія оборони часів війни, на якій в 1943-1944 роках за різними даними полягло від 17 до 20 тисяч радянських бійців. І що, все це сьогодні вже нічого не варте?

Не дочекавшись відповіді на поставлене запитання, яке повисло в повітрі, Володимир Коржак за мить продовжив:

— Нещодавно дивився телепередачу про ініціативу нардепа від ПР Сергія Глазунова, який, до речі, жив колись он у тому напівзруйнованому будиночку, що на території нашої бази, який ми тепер намагаємось відбудувати. Будучи в 2007 році заступником міністра охорони навколишнього природного середовища, саме він і підписав спеціальний дозвіл на користування надрами (Недайводським родовищем), виданий ТОВ «Граніт Груп». Так от, Глазунов тепер виступає у Верховній Раді за те, щоби придати Кривому Рогу статус міста з важким екологічним становищем. Тож у мене виникає тоді запитання: якщо становище таке складне, то навіщо ж нам нові кар’єри? Ось розриють тут кар’єр, розворушивши сотні проблем, які невідомо чим для нас можуть обернутися, і що далі? Де тоді будемо шукати тих, хто захотів випотрошити наші надра? Якщо щось трапиться, вони відкупляться, а ми всі мусимо стати ліквідаторами створених кимось наслідків. Коли ми вже йдемо в Європу, де надто жорсткі вимоги й відносно шкідливих викидів, і процентного співвідношення заповідних територій, необхідних для утримання природного балансу, то треба ж намагатися їм хоч якось відповідати. І потім, треба ж і з людьми хоч трохи радитися, адже це чи не єдиний у Кривбасі мальовничий природний куточок, який ще не вбили. Тепер і до нього дісталися. Тому ці процеси треба однозначно зупиняти.

Недайводське буття, розділене кар’єрним питанням

Недайводське буття, розділене кар’єрним питанням

ТОВ «Граніт Груп» спростовує всі звинувачення

Коментуючи останню критичну публікацію в «Домашній газеті», яка, власне, й засвідчила про початок чергового раунду протистояння у справі Недайводського кар’єру, що розпочалося після тимчасового затишшя, нинішній директор ТОВ «Граніт Груп» Олександр Удовенко не приховує свого розчарування, адже плідно співпрацюючи з Недайводською сільською радою у вирішенні багатьох проблем місцевих селян, його підприємство всіма своїми діями намагається продемонструвати прагнення до підтримання добросусідських відносин і соціального партнерства. Навіть програму соціального партнерства між жителями села Недайвода і ТОВ «Граніт Груп» започаткували, згідно з якою за рахунок підприємства вже проведено газифікацію 18-ти будинків недайводців, відремонтовано амбулаторію і закуплено нове обладнання для неї, відремонтовано школу, придбано для школярів спортивний інвентар і музичний центр. Цією програмою також передбачено проведення ремонту мосту, місцевих автомобільних доріг, ігрового майданчика дитячого садка, організація забезпечення села питною водою тощо. Тільки на те, що вже вдалося виконати по цій програмі, підприємство витратило, за словами його директора, близько 700 тис. грн. власних коштів.

— Окрім цього, будь-яке прохання керівництва сільської ради відносно забезпечення технікою чи то підвезення якихось матеріалів, — говорить Олександр Удовенко, — завжди намагаємось задовольнити. Потрібен був бульдозер на суботнику з благоустрою території — будь ласка, ось вам бульдозер. І так у багатьох питаннях, тому я не розумію невдоволення деяких селян нашою присутністю. Що, комусь погано від того, що ми, ще фактично не розпочавши ніяких робіт, надаємо селу всіляку допомогу, щомісяця перераховуємо до районного бюджету близько 40 тис. грн. за оренду землі, а також сплачуємо компенсацію за вилучену з обороту землю у розмірі 142 тис. грн. на місяць? А коли підприємство розпочне розробку кар’єру, — з’являться достойно оплачувані нові робочі місця, а місцевий бюджет отримуватиме щорічно близько 2 млн. грн.? Невже це не стане відчутною підмогою у соціально-економічному розвитку населених пунктів Недайводської сільської ради? Але ж це стане можливим лише тоді, коли й з боку селян буде відповідне розуміння, і ми відчуватимемо певну допомогу й підтримку.

— Однак селян хвилюють не лише робочі місця, хоча в умовах досить незначної зайнятості сільського населення це дуже важливий чинник, але й, скажімо, безпека власного життя хоча б у відносно безпечному природному довкіллі?

— Так, багато розмов точиться навколо нібито можливого радіаційного забруднення довкілля, але згідно з даними, отриманими в ході геологорозвідувальних робіт (при контрольному бурінні на глибину 120 м), рівень радіаційного фону у разі розробки гранітів Недайводського родовища складатиме всього 16 мілірентген на годину, що навіть менше природного рівня радіаційного фону (20 мілірентген на годину). Також можу заспокоїти й відносно негативного впливу вибухових робіт. Завдяки використанню сучасних систем неелектричної ініціації зарядів, сила вибуху та обсяг вибухової речовини буде в 31 раз меншою, ніж при вибухах на кар’єрах сусідніх Північного та Центрального гірничо-збагачувальних комбінатів. Окрім того, нами використовуватиметься водоемульсійна вибухова речовина, яка не дає викиду пилу й каменя в повітря, а відповідно й зменшиться до мінімуму негативний вплив на навколишнє природне середовище й найближчі будівлі та споруди, чого так бояться селяни. Можу сказати, що вплив такого вибуху розповсюджуватиметься лише на відстань не більше 100 м від місця гірничих робіт. Те ж саме можу сказати й відносно будь-якого впливу на водний басейн ріки Інгулець. Для влаштування водовідводу ми плануємо прокласти 16 км пластикових труб до хвостосховища Центрального ГЗК, куди й зливатимемо технічну воду.

— Які технології та обладнання використовуватимуться при розробці родовища?

— Звісно, самі гірничі розробки — процес надзвичайно трудомісткий, енергомісткий і матеріаломісткий, тому у ньому буде задіяна новітня, досить потужна землерийна техніка, імпортні екскаватори, великовантажні автомобілі та бурова установка іноземного виробництва. Згідно з розробленим проектом будівництва, на дробильно-сортувальній фабриці буде встановлено обладнання шведської фірми Сандвік, розраховане на екологічно чисте виробництво. На ній застосовуватиметься метод пилопригнітання, а управлятиме нею фактично одна людина, оскільки всі процеси будуть комп’ютеризовані, автоматизовані та механізовані. Всюди стоятимуть датчики контролю. Тож щоб розпочати роботи, запустивши в дію цей величезний складний комплекс, потрібні неабиякі кошти. Лише одні проекти коштують мільйони. Варто зазначити, що розробку проектної документації з ведення гірничих робіт, будівництва дробильно-сортувальної фабрики, підведення автодоріг, залізниці та електромережі, а також проект рекультивації на сьогодні фактично вже завершено. До речі, дробильно-сортувальну фабрику ми спочатку планували будувати в північній частині відведеної нам земельної ділянки — поряд із садовими кооперативами, однак люди почали висловлювати своє невдоволення, й ми вирішили піти їм на поступки, змінивши проект, на який, між іншим, вже було витрачено чималі кошти, і перенесли будівництво на територію Лозуватської сільської ради. Однак, незважаючи на те, що ми пішли дачникам назустріч, вони продовжують протестувати.

Так, звичний місцевий ландшафт у ході розробки родовища тут дещо зміниться. З’являться відвали, поглибиться чаша кар’єру. Але, згідно з проектом рекультивації, територію навколо кар’єру буде засаджено деревами і засіяно трав’яними насадженнями. Зовнішні відвали також будуть засаджені деревами й травою. І на майданчику ми плануємо висадити фруктовий сад. Так що краєвид на Інгулець і оточуючу місцевість з вершини відвалу відкриватиметься пречудовий.

— А як щодо забезпечення місцевого населення робочими місцями?

— Коли почнеться виробництво, кар’єр і фабрика працюватимуть цілодобово. Так що потреба у робочій силі буде. Звісно, на першому етапі, коли здійснюватимуться розкривні роботи, робітників знадобиться не так багато. Гадаю, що найбільше знадобиться робітників будівельних професій на етапі будівництва дробильно-сортувальної фабрики. Тож ми плануємо проводити з селянами регулярну роботу щодо працевлаштування, для чого директор з капітального будівництва щотижня виділятиме дві години безпосередньо на проведення прийому з питань набору на майбутні вакансії. Що ж стосується роботи безпосередньо в кар’єрі, де працюватиме в основному надто дорога імпортна землерийна техніка та великовантажні автомобілі, довірити її ми зможемо лише добре навченим людям. Тож їх треба буде або попередньо навчити, або взяти готових спеціалістів. Тому було б тільки бажання у недайводців опанувати цими професіями.

— І наостанок про ще одну досить болючу проблему. Опоненти звинувачують ТОВ «Граніт Груп» у тому, що, розпочавши розробку граніту на Недайводському родовищі, яке знаходиться на заповідній території з унікальною рослинністю, пам’ятками археології, укріпленнями та масовими захороненнями періоду Другої світової війни (саме під Недайводою в 1943-1944 роках проходила, як відомо, лінія фронту, де тривали запеклі бої за визволення Кривого Рогу), ви знищите тим самим не лише природне біорозмаїття, а й історичні пам’ятки та останки воїнів-визволителів, що, на їхню думку, не лише аморально, а й злочинно як по відношенню до пам’яті загиблих, так і до нащадків, позбавлених неповторних природних багатств та історико-культурних цінностей. Що ви можете сказати з цього приводу?

— По-перше, родовище знаходиться не на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Інгулецький степ», як це стверджують наші опоненти, а на тій, яка була включена до резервного фонду Національної екологічної мережі Дніпропетровської області. Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 14.05.2007 р. №183-9/V було внесено зміни до її попереднього рішення від 22.03.2006 р. № 768-33/IV про вилучення даної території, на якій розташоване Недайводське родовище гранітів, з реєстру резервного фонду з метою відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Граніт Груп». Згідно з актом перевірки Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області від 25-26 червня 2009 р. № 253, порушень вимог природоохоронного законодавства при відведенні земельної ділянки не виявлено.

По-друге, у висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей щодо погодження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для розробки гранітного кар’єру і будівництва дробильно-сортувальної фабрики було вказано, що проект погоджується за умови проведення до початку гірничих робіт дослідження 2-х курганів і земляних оборонних укріплень періоду ВВв протяжністю до 5 км, виявлених на території ділянки. Що й було зроблено на наше замовлення археологами на чолі зі старшим науковим співробітником Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександром Мельником та обласною організацією «Пошук Дніпро». За висновком Обласного центру з охорони історико-культурної спадщини від 16.12.2008 р. за № 15-КР, пам’ятки археології було досліджено повністю на знесення згідно з методикою Інституту археології НАНУ. Щоправда, у подальшому поблизу раніше дослідженого кургану було також виявлено ще одну пам’ятку, яку археологи визначили як святилище доби пізньої бронзи. Тому ми готові профінансувати завершення досліджень і цієї пам’ятки археології.

Також за наш рахунок були проведені й дослідження земельних споруд періоду Великої Вітчизняної. Згідно з актом дослідження даних об’єктів, було розкопано зокрема бліндаж, який використовувався радянськими військами, де знайдено протитанкову гранату РПГ-40, снаряди, патрони, гільзи, шомпол, інші масові знахідки. Останків бійців на досліджуваних об’єктах виявлено не було. Тож і в цих питаннях ми дотримались вимог чинного законодавства та відповідних інструкцій. Тому звинувачувати нас у якихось незаконних діях і варварському ставленні до природи та історико-культурної спадщини не варто. Гадаю, краще подумати про співпрацю, ніж знову розпалювати пристрасті.

Ось такі абсолютно протилежні точки зору щодо розробки Недайводського родовища існують сьогодні серед тих, хто так чи інакше пов’язаний із цією незвичайною територією. Чи можливий тут якийсь компроміс? Очевидно, так, якби мала місце хоч якась довіра між учасниками цього непростого процесу. Але кредит цього надзвичайно важливого чинника, судячи з усього, вже давно вичерпаний. Тож сподіватися доводиться лише на здоровий глузд усіх сторін конфлікту.

"Вестник Кривбасса"  Володимир СТЕЦЮК

Добавить коментарий
Похожие новости
Войти через:
Логин
Пароль
Забыли пароль? | Регистрация