Кривой Рог новости
Часи змінюються, те що було колись пустими фантазіями, стало креативом
18.09.2011 09:12 | Общество

Часи змінюються, те що було колись пустими фантазіями, стало креативом

Один із героїв Миколи Гоголя — поміщик Манілов — заслужив собі недобру славу на, здавалося б, цілком невинному занятті. Він був безнадійним мрійником і фантазером. Це фактично було його єдине заняття в житті. Та ще його мрії були достатньо відірваними від життя. Оце і все, що зіпсувало його репутацію на довгі роки. Навіть з’явився образливий термін «маніловщина». Утім, часи змінюються, і зараз Манілов може постати перед нами як сміливий креативник, якого вчасно не зрозуміли й чиї передові ідеї не були належно оцінені суспільством.

Тож, особисто я в маніловщині не бачу нічого поганого. Сьогодні ви маєте лише мрію без будь-яких перспектив на її втілення, а завтра, дивись, мрія вже втілилася у життя. От якби Манілов жив у наш час і, уявімо собі, став членом провладної партії (та й не рядовим її членом), то, гадаю, він зміг би побудувати омріяний міст, на якому б по обидва боки сиділи купці й торгували дрібним товаром… Ну мріяла ж одна людина про квітковий годинник біля міськради. Загалом ідея нічим не краще й не гірше за «проекти» Манілова. Але ж подивіться. Як кажуть, «сказка стала былью», мрії збуваються!

Я взагалі до чого веду, дорогі мої земляки. Давайте помріємо й, можливо, наші мрії теж стануть реальністю. Як квітковий годинник. До прикладу.

Я від природи, за вихованням і так собі по життю є реалістом, тому й від реальності дуже відриватися не буду. Так уже трапилося, що частенько доводиться ходити повз церкву ім. Леніна (так її назвали в народі, оскільки розташована в приміщенні колишнього однойменного кінотеатру). І немає нічого страшного в тому, що церква знаходиться в стінах кінотеатру. Дивує інше — те, що церква ділить один дах з дискоклубом «Центр». Утім, наполягати не буду. Можливо, такий підхід і є цілком прогресивним. Потанцював, подивився стриптиз, хильнув, нюхнув, помацав і тут-таки, не виходячи з приміщення, поставив свічечку, помолився, причастився… Органічний симбіоз розважального та церковного бізнесу. Цілком у дусі часу, адже ми живемо в світі зручностей та комфорту. (Кожного року планую, але все якось не вистачає духу піти на Великдень до церкви ім. Леніна й подивитися, як церковна процесія, вийшовши з церкви, обходить приміщення, де в другій її половині в цей час відбувається «гоп-гей-лалалей».)

Я не приховую, що є людиною консервативних поглядів, і тому, проходячи повз цей парадоксальний заклад, мрію, що в «малій» залі замість дискоклубу буде розташований зал духовної музики. І, купивши квиток (хай гроші йдуть на добру справу), можна тихенько присісти в невеличкому залі й послухати хор якоїсь із церков чи гурт, який грає середньовічну духовну музику… Хтось скаже, що це не прогресивно, не конструктивно й фінансово не виправдано. Можливо. Але «маніловщина» й не повинна підпадати під ці критерії.

Також у мене є ще одна кришталева фантазія.

Біля педуніверситету на проспекті Гагаріна є велетенський пустир, на якому збиралися будувати супермаркет «Большая ложка», але з якихось причин справа далі вирубаних дерев (люди гомонять, що там була нічогенька колекція рослин, зібрана в минулі роки студентами біологічного факультету) та металевої огорожі не пішла. На цьому місці мені мариться охайний скверик із доріжками, клумбами й газонами, на яких навесні та восени ходитимуть, сидітимуть (чи й лежатимуть) студенти та абітурієнти з книжками та конспектами…

Ось лише дві невеличкі фантазії, які б, на мою думку, зробили б симпатичнішим і зручнішим наше місто. Впевнений, що багато земляків мають фантазію не гіршу, ніж у мене, й закликаю їх писати й розповідати про свої «маніловські» проекти, плани й побажання. Давайте займемося суспільно корисною «маніловщиною». А раптом щось і збудеться. Адже мрії здійснюються. Чи не так?

"Вестник Кривбасса"  Олег Скрепка

Добавить коментарий
Войти через:
Логин
Пароль
Забыли пароль? | Регистрация