Кривой Рог новости
«Тореадор» Всеволода Нестайка витримав конкуренцію з «Гаррі Поттером»
02.10.2011 12:55 | Общество

«Тореадор» Всеволода Нестайка витримав конкуренцію з «Гаррі Поттером»

Люди, яким у юному віці не читали, а згодом не купували для прочитання книжок Всеволода Нестайка, можуть сміливо подякувати своїм батькам за обікрадене дитинство. Адже твори Нестайка, на яких зросло не одне покоління українців, мають магічну силу, яка здатна зробити нас кращими. Невипадково, за словами поета й видавця Івана Малковича, «Тореадорів» Всеволода Нестайка розкупають краще, ніж іноземного «Гаррі Поттера» Джоан Роулинг. А це щось та значить…

Родом з дитинства

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в Бердичеві в сім’ї службовців. Коли Всеволоду було три роки, арештували й розстріляли його батька за те, що входив до складу січових стрільців.

Йшов страшний 1933 рік. Сім’я, рятуючись від голоду, переїхала до родичів у Київ. Відтак все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у столиці.

Мати Нестайка була вчителькою. Їхня квартира знаходилася в приміщенні тієї ж школи, де вона вчителювала. «З одного боку, це було весело — жити в школі, а з іншого. Я заздрив моїм друзям, яким наша вчителька Ліна Митрофанівна записувала у щоденник: «Завтра прийди з батьками!» Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд», — згадує письменник.

Життя Всеволода в молодшій школі, було, за його ж словами, щасливим та безтурботним, зігрітим маминим теплом. Та закінчилося воно раптово одного дня — почалася Велика Вітчизняна війна. Хлопцю було тоді 11 років. В страшній київській окупації мама Всеволода організувала підпільне навчання, щоб учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли й Всеволоду — його прийняли відразу до шостого класу. Хлопець рано потягнувся до літератури. І коли настав час обирати професію, вже не сумнівався: це буде літературна творчість.

Скінчивши десятирічку, 1947 року майбутній письменник вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету. Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. Майже п’ятдесятилітній шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п’єc. Найвідоміші з них — «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982).

Книги Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та ін. Російською його книги виходили тринадцять разів.

За творами Всеволода Нестайка поставлено фільми, які отримали міжнародні нагороди. Телефільм «Тореадори з Васюківки» одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) — головну премію (1969). Кінофільм «Одиниця з обманом» премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984), відзначено спеціальним призом на міжнародному кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985).

Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка (за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Ганса Крістіана Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Назад — у дитинство!

Коли Всеволод Нестайко був маленьким хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим та дорослим. «Може тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний. Мене дражнили «Море горить!», «Пожежна команда». А ще в класі мене називали «Рудий африканський їжачок», — згадує письменник. І щоб швидше вирости, Всеволод годинами стояв під дощем і спати лягав о сьомій.

Отак у сні й нетерплячці Нестайко і не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і перестав бути рудим. «І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство — найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад — у дитинство. Та нема у часу дороги назад», — зізнається він.

І все ж таки Всеволод Зіновійович Нестайко знайшов цю дорогу. А пролягла вона через його уяву, фантазію, спогади про дитинство, незвичайне почуття гумору. Зі своїми читачами він веде розмову завжди з щирою довірливістю, не нав’язуючи власних оцінок, з веселим іронічно-усміхненим поглядом на своїх героїв, на їх невмілі вчинки, таким чином стверджуючи добро, чесність, відкритість і засуджуючи зло, малодушність, заздрість.

Незважаючи на похилий вік, Всеволод Нестайко не почиває на лаврах. Він пише нові твори, робить на радіо передачу «Радіобайка Всеволода Нестайка», ну й, звичайно ж, листується з читачами. За зізнанням письменника, пишуть йому не лише маленькі читачі, а й їхні батьки та бабусі з дідусями, які були й залишилися шанувальниками його творчості.

І це ще одна властивість творів Нестайка. Їх цікаво читати у будь-якому віці. Бо за, здавалося б, простими ситуаціями й образами, ми бачимо життя. Письменник у своїх творах ніколи не відтягував читача в порожні фантазії. Навіть коли головними героями виступають цілком фантастичні персонажі на кшталт Енелолика чи Жахоб’яка. Ну й, звичайно ж, серед секретів успіху Нестайка чи не одне з чільних місць займає унікальне почуття гумору.

Отож, якщо в дитинстві ви не читали творів Нестайка, зробіть це зараз. Візьміть до рук книжку, й за кілька хвилин ви станете сприймати світ так, як не сприймали вже давно. Дещо наївно, сонячно й по-дитячому оптимістично.

"Вестник Кривбасса"  Олег Скрепка

Добавить коментарий
Войти через:
Логин
Пароль
Забыли пароль? | Регистрация