Кривой Рог новости
Як покращують життя й примушують до любові
01.04.2012 16:25 | Общество

Як покращують життя й примушують до любові

Минулого вівторка в прес-центрі міськвиконкому з журналістами спілкувався секретар міської ради Сергій МАЛЯРЕНКО. Очікував Сергій Васильович на те чи ні, але головною темою розмови стала комунальна газета «Червоний гірник». Вірніше, його опіка над цим виданням з ознаками цензури та втручання у поточну діяльність, чого не мав би дозволяти собі навіть засновник. Говорили також про примусову передплату на цю газету та оригінальний спосіб покращення життя перед черговими виборами…

«Передплатив собі, тещі і батькам»
 
Журналісти незалежних ЗМІ досить часто чують від бюджетників та працівників комунальних підприємств про те, що їх змушують виписувати «Червоний гірник», а начальству почасти ще й квитанцію треба пред’явити на підтвердження факту передплати. Люди просять незалежні ЗМІ піднімати цю проблему і питають, коли до них перестануть залазити в кишеню то з комунальними платежами, то з газетою, і залишать за ними самими право власною гривнею вирішувати, якому виданню віддати перевагу. То ж «Вісник» поцікавився, хто віддає розпорядження про добровільно-примусову передплату і, врешті-решт, хто керує цим процесом?
 
— Я не можу вам сказати, що конкретно та людина чи та, — відповів Сергій Маляренко.
 
Далі секретар ради почав розмірковувати про зацікавленість у тому, щоб цю газету читало якомога більше городян. Адже «Червоний гірник» є офіційним виданням для оприлюднення актів органів місцевого самоврядування, їхніх звітів і повідомлень. А це, мовляв, не дуже цікаве чтиво для широкого загалу.
 
Водночас він визнав, що отримував скарги на примус щодо передплати і безпосередньо на свою адресу через Інтернет, але, на жаль, «не було вказано, з якого району».
 
— І я якусь певну роботу провожу, кажу депутатам, керівникам підприємств, щоб виписували цю газету і допомагали з передплатою. Але якщо керівникові кажеш «допоможи», а він починає у людей із зарплати вираховувати, щоб бути тут (у стінах міськвиконкому. — Авт.) хорошим, то такого керівника я поправлю. Такої вказівки нема. Я сам передплатив «Червоний гірник» собі, тещі, батькам. Треба передплачувати. Хай читають. Так, я прошу. Я говорю. А хто дає вказівки вираховувати, особливо якщо з медсестер, з тих, у кого невелика зарплата, то це неправильно. Той же керівник може передплатити і на себе, і на своїх батьків, і на близьких, якщо хоче показати результат. А показувати результат за рахунок інших людей — я таке засуджую, — сказав він.
 
Таким чином щодо передплати Сергій Васильович, як кажуть, гарно викрутився. Перестаралися, мовляв, керівники. То, може, тих керівників і щодо відрахування комунальних платежів ніхто не просить, а вони беруть і самі проявляють ініціативу?
 
«Я не приїхав у ту газету, де ви працюєте»
 
Інший закид на адресу секретаря ради стосувався його втручання у поточну діяльність комунального ЗМІ, цензурування та підміну розпорядчих функцій редактора.
 
— Кажу як на духу. В «Гірнику» я був два рази. От газета виходить, приміром, у середу, я у вівторок приїхав увечері: ну, покажіть, — зробив публічне зізнання секретар ради. — Якщо чесно, я хотів увесь час їздити дивитися, як воно йде. Я дуже зацікавлений, щоб газета розвивалася. Але це не на шкоду вашим виданням (до журналістів незалежних ЗМІ. — Авт.) Ніхто не може сказати, що десь колись я сказав ту чи іншу газету не купувати чи не передплачувати.
 
Утім, і віддання вказівок не продавати, і скуповування тиражів — це реальні факти криворізького буття. І лише тому, що розслідувані вони не були, немає підстав закидати це комусь персонально. Хоча саме нагадування про це напередодні чергових виборів до Верховної Ради, думаємо, буде справою суспільно корисною.
 
Хоча Сергій Васильович, схоже, вважає суспільно корисною справою свою опіку над комунальною газетою. Мовляв, він просто «робить зауваження», «робить правочку». Коли ж прямо в очі було поставлено під сумнів законність таких дій, особистісний ресурс Сергія Васильовича для інтелігентних бесід зійшов нанівець.
 
— Я не приїхав у ту газету, в якій ви працюєте. Я приїхав у ту газету, хазяїном якої ми є, — заявив він.
 
Як кажуть, базару нема. Хоча законодавство про ЗМІ одне на всіх, незалежно від форми власності видання.
 
Знову взялися за покращення
 
Ще однією топ-темою прес-конференції стали соціальні ініціативи президента. Відпрацьовуючи отриману згори вказівку щодо якнайширшої популяризації цих ініціатив, журналістка державного радіо поцікавилася, чи розробляються в місті заходи на їх виконання.
 
— Аякже. Всі соціальні заходи, які є в країні, у нас в місті працюють. Коли прийшла скарга на ім’я президента від багатодітної сім’ї і почали розбиратися, дійшли до того, що сім’ї важко живеться, бо люди не знали свої права. Через це написали президентові. А, виявляється, оте «дуже важко» прибирається пільгами, надбавками, меншими платежами. Коли ж президент спитав із місцевої влади, там сказали, що ця сім’я до них не зверталася. Тоді він сказав: «Шановні, не треба чекати, поки звернуться, тому що людина може не знати, на що вона має право. Ви самі маєте прийти і сказати». І от зараз ми цим конкретно займаємося. У хвості ми ніколи не плелися. Зараз багатодітних мам, одиначок, ветеранів обходимо самі. Наші районні служби їм повідомляють: «Шановні, ви маєте право користуватися тим-то і тим-то». Або це право на субсидію, або людина має право прийти написати заяву на матеріальну допомогу. Є ветерани, які мають право на безкоштовний ремонт. Зараз ми пішли в сім’ї. Ми не чекаємо, коли людина до нас звернеться. Ми всіх цих людей знаємо і пішли до них роз’яснювати, на що вони мають право. З метою покращення їх життя, — сказав Сергій Васильович.
 
Отож, як вибори на носі, так регіонали і беруться за покращення життя. Головне, щоб до дітей війни, чорнобильців та афганців не посилали бідолашних соціальних працівників. Бо про те, куди людям цих категорій слід, даруйте на слові, засунути своє право, ця влада їм уже все сказала.

"Вестник Кривбасса"Наталя Шишка

Добавить коментарий
Войти через:
Логин
Пароль
Забыли пароль? | Регистрация