Кривой Рог новости
Языковой вопрос, або Рефлекс собачки Павлова
21.06.2012 02:43 | Политика

Языковой вопрос, або Рефлекс собачки Павлова

Почувши знову «стару шарманку» регіоналів у день розгляду мовного проекту, прийшла на згадку одна мить мого життя з 1989 року. То були часи, коли комуністи вели таку ж пропагандистську роботу, як регіонали сьогодні. Тоді до мене підійшла співробітниця і запитала: «А правда, что вы, руховцы, будете на улицах бить каждого, кто разговаривает на русском?» Тоді мене дуже обурило таке дрімуче мислення. А цього разу просто згадалася собачка Павлова.

Пам'ятаєте: у школі з курсу біології ми всі вчили про умовний рефлекс — великий учений Павлов вмикав лампочку й давав собачці їсти. Із часом, коли вмикалося світло, шлунковий сік виділявся навіть за відсутності їжі. Гарна штука, цей умовний рефлекс! Так і із цими комуно-регіональними страшилками «языкового вопроса» спрацьовує у виборців умовний рефлекс: байдуже що за цим стоїть насправді — лампочка ж увімкнулась! А може просто треба тверезо подивитися на міфи, які за ним стоять?

Міф перший: Європейська хартія регіональних мов або мов меншин

Хартія передбачає захист мов тих національних меншин, яким загрожує вимирання під тиском потужних мов і в яких немає своєї держави. В Україні до таких мов можна віднести, у першу чергу, кримськотатарську та гагаузьку. А запропонований регіоналами закон по-справжньому обстоює права лише однієї мови — російської.

То що, Росія як держава вже зникла, чи як? Абсурд.

Нагадаємо, що в Росії, де українців живе не менше ніж росіян у нас, — їхня влада закрила навіть українське товариство та єдину українську бібліотеку! І російська сторона у своїх коментарях посилається саме на Хартію, мовляв, для української мови є держава Україна, нехай вона й дбає про українську.

Чи ви чули, щоб регіонали бодай заїкнулися про права українців у Росії? Ні! А живуть вони з наших, українських податків, їдять український хліб. Так от і думайте: чиї ж насправді інтереси вони захищають на наші гроші?

Міф другий: російська мова — найактуальніше питання для російськомовних регіонів

Політики з висоти маніпуляційного пафосу ділять нашу державу то на такі регіони, то на сякі: як їм зручно на даний момент — так і ділять. Можливо, для маленького відсотка шовіністів та українофобів це й важливо. Проте за словом «регіон» стоять сотні тисяч, а то й мільйони простих громадян. Серед них учителі, лікарі, пенсіонери, селяни, робітники, малі підприємці.

Якщо вже йдеться про актуальність російської мови в повсякденному житті, то згадайте хоча б нещодавній «сирний» конфлікт із Росією, який триває й досі. Він безпосередньо торкнувся кожної селянської родини, яка тримає корів як основне джерело доходу сім'ї, — і на Заході, і на Сході — бо ціни на молоко різко впали, і праця їх знецінилася.

Але особливої ефективності у вирішенні цієї проблеми ані з боку наших урядовців, ані бажання з боку «такої дружньої російської сторони» ми не помітили. Російська влада публічно, на увесь світ витерла ноги об наших людей і підприємців, як об шмату, оббрехала з ніг до голови. І що?!. Хтось із можновладців хоча б уголос висловив протест? Ні. Їм у той час відібрало і мову, і «язик».

Як думаєте, після всього цього, повідомлення російською мовою про те, що вони збідніли через «такі братні стосунки», для селян і підприємців буде менш болючим?

Ще кілька років тому ПР гарантувала, що через таку надмірну її любов до всього російського Росія одразу нам видасть зовсім дешевий газ, як тільки регіонали прийдуть до влади. Тепер вони при владі, а газ для населення, як і інші комунальні тарифи, тільки дорожчає. І про їхнє подальше підвищення ми чуємо від урядовців ледь не щодня.

Думаєте, мешканцям Донецька чи Луганська стане легше, якщо платіжку за квартплату з непідйомними тарифами надрукують російською? Чи, може, жінкам російськомовних регіонів легше буде прочитати про настання їхнього пенсійного віку в 60 років саме російською мовою? Чи хтось вірить у міф, що саме російською мовою людині вдасться відстояти права в суді? Та в це не вірять навіть діти! Розмовляй там хоч російською, хоч китайською — правосуддя в Україні нема.

Підійдіть до будь-кого на вулиці в будь-який області, і вони продовжать цей ряд прикладів: що саме для них є сьогодні актуальним. Тому, перш ніж ділити нас на «регіони» та «електорати», нехай спочатку ці ініціатори закону вирішать бодай одну з вищеперерахованих проблем. І, до речі, вони ж про це клялися перед виборами!

Міф третій: хто ж оплатить цей «расєйській банкет»?

Якби за усіма депутатами, які перед виборами намагаються проштовхнути абсурдні популістські закони, ходив робот із калькулятором і підраховував збитки та оголошував людям, наскільки знову спорожніє кишеня кожного українця, — таких депутатів ми давно позбулися б. Проте живемо ми в реаліях сьогодення.

Принагідно виникла ідея звернутися до фахівців, аби вони об'єктивно підрахували: скільки ж насправді коштів із кишень українців треба викачати, щоб запровадити російську як фактично другу державну? Адже треба оплатити величезний об'єм перекладу всіх державних актів, законів, документів тощо. Створити цілі системи управління та комунікації російською мовою між регіоном і державою.

Держава — це складний управлінський механізм, розбалансувати його легко — налагодити важко! І потім, оцю інформацію — скільки коштів для цього потрібно — донести до кожного громадянина України. Підкреслимо — до кожного!

А потім нехай можновладці пояснять, чому в бюджеті постійно немає коштів на сільські клуби й школи, лікарні, бібліотеки, на дороги, на ремонт ліфтів у багатоповерхівках, на медицину, на пенсії чорнобильцям і афганцям, на розвиток вітчизняного кіно. Але при цьому приймається такий законопроект, який, окрім передвиборчої маніпуляції та налаштовування людей один проти одного за мовним принципом, нічого в собі не несе.

Водночас добре було б, якби громадські активісти з усіх областей нашої України об'єдналися й провели б серед людей опитування: чи готові вони збідніти на таку суму, заплатити ще більше податків, отримати ще вищу інфляцію та підвищення цін заради введення фактично другої державної мови? Оце й була б справжня відповідь та оцінка громадян таких авральних передвиборчих ініціатив від ПР.

«Фіговим листком» голу правду не прикриєш. Це вже зрозуміли українські громадяни всіх областей: і україномовних, і російськомовних.

.Розмаїтим був цей вівторок 5-го червня: хто плакав, у кого юшилась кров із носа — міліція так захищала громадян, що мало не повбивала та потруїла газом, — а хто за гроші ПР побував на екскурсії у Маріїнському, з'їв морозива і випив пива; і добре, бо забрані ці гроші у тих же людей, тільки значно більше.

А дві бабусі витанцьовували під дощем від радості після слів Калашнікова: «Мы их победили!» Ці кадри облетіли усі випуски новин.

Так, черговий раз ми самі себе звоювали. Тільки лишилось кілька питань. Хто «побєділ» — Калашніков, який серед білого дня б'є по обличчю журналістів? Кого «побєділ» — український народ, що живе вдома на своїй рідній землі? То це слід сприймати як офіційну публічну заяву ПР, що вони — влада окупантів? Бо, зі слів Калашникова, — нас «побєділі»?

.І нагадувало це все свято на чумному дворі. Та й фінал цієї печальної п'єси повністю відповідав задуму автора: поки одні витирали носи, а інші святкували невідомо що, провладна більшість похапцем під вечір провела закон, за яким суттєво урізаються пільги для афганців та інших категорій. Щоправда, з 2013 року, бо ще ж не всі маніпуляції з виборами пройшли.

От і добре: якраз «опікуни» свого електорату надрукують вам усе це російською мовою, що пільг у вас нема й права судитися з державою вже також нема! Тепер російською мовою ви остаточно й правильно зрозумієте, що й ВАС для НИХ нема!

Видно, що депутати від більшості добре підготувалися до Євро-2012, бо провели день у кращих традиціях футбольного матчу: уранці щось там таке дали, а ввечері, як і годиться в них, рахунок зрівняли. А потім ще й реванш взяли, бо з пільг забрали грішми — значно більше й із кожного.

І все б нічого. Та знову згадалась собачка Павлова, у якої так швидко виробився умовний рефлекс. От тільки біда з нами: ніяк не усвідомимо, що ми — люди! А той сумнозвісний «языковой вопрос» — то лише умовний рефлекс напередодні виборів.

Валерій ЛЕБЕДІВСЬКИЙ. "Вестник Кривбасса".

Источник: http://krivbass.in.ua
Добавить коментарий
Похожие новости
DDos-атака хостингу ОПОРА
29.10.2012 14:06 | Политика
DDos-атака хостингу ОПОРА
Войти через:
Логин
Пароль
Забыли пароль? | Регистрация